Поєднати корисне з безцінним вирішили власники казанського тайм-кафе «Мурзик» і влаштували колективне заняття йогою для людей і котів: чотириногим працівникам закладу дуже подобаються вправи на розслаблення, а їх двоногим гостям можливість погладити кішечку під час виконання асан.
Ідея «запросити» котів на заняття йогою вперше прийшла в голову американським зоозахисникам, причому зовсім недавно, влітку нинішнього року. Вони домовилися зі студією, яка практикує заняття індійської гімнастикою, і стали привозити туди своїх вусатих підопічних, які живуть у притулку для покинутих тварин, щоб ті поспілкувалися з людьми, і, можливо, знайшли нових господарів: котикам-то, самі розумієте, йога ні до чого – вони й так вміють граціозно вигинати спинку і впадати в медитативний стан. У результаті вже після першого заняття одна з йога-кішок змінила статус бездомного на домашню.
Казанські котолюбы вирішили взяти ідею іноземних колег на озброєння, правда, зробили все навпаки: не котів привезли в студію йоги, а майстри йоги запросили позайматися з відвідувачами кото-кафе «Мурзик», де постійно проживають майже два десятки вусатих-смугастих.
Треба зауважити, що пухнасті мешканці кафе спочатку з недовірою поставилися до того, що їхні гості замість того, щоб чинно-благородно розсістися на диванчиках і кріслах, навіщо-то розстелили на підлозі килимки, та ще почали синхронно робити однакові рухи.
Причому ступінь недовіри була настільки велика, що більша частина хвостатих співробітників тайм-кафе вирішила сховатися в приміщенні для персоналу. Однак природна цікавість скоро взяло гору і стали коти по одному зі своєї таємної кімнати виходити: зрештою, господарі тут вони, а не ці дивні двоногі.
Найвідчайдушніші розташувалися на підлозі між займаються, самі розсудливі вибрали для спостереження місця повище – підвіконня, столи і дивани, а самі прозорливі намагався влягтися ближче до викладача, щоб з-за його спини з розумним виглядом дивитись.
Дехто осмілів настільки, що навіть влаштував невелику заворушку з загрозливим шипінням, бурчанням і ударами пазуристих лап. Але лякали коти один одного, намагаючись не порушувати медитативний стан людей. Все-таки тварини – істоти більш тактовні, ніж людина.
Але зоряний час у котиків настав, коли прийшов час вправ на розслаблення і двоногі учасники тренування, як один, вляглися на спини і витягнули руки по швах. Тут вже мурзики дали собі волю: ретельно обнюхували лежать тіла, терлися про голі ступні і руки, намагалися угніздитися зверху.
Не коти заважали людям займатися йогою, а люди постійно переривали котячу медитацію – ну як утриматися від ніжного погладжування, якщо перед твоїм носом, мрійливо закотивши очі і зворушливо зігнувши лапки, лежить білосніжне чудове створення…
Всього за час роботи кото-кафе, а відкрилося воно в березні нинішнього року, переїхали до нових господарів вже 17 різномастих котиків. Будемо сподіватися, що спільні заняття йогою (а проводити їх планується щонеділі) в найближчому майбутньому збільшать цю цифру.
Джерело
