Гліобластома, одна з найбільш агресивних і смертоносних форм раку мозку, — це не просто локалізоване захворювання, обмежене мозком. Нове дослідження виявило шокуючий зв’язок: рак активно руйнує кістки черепа, створюючи шляхи, які змінюють імунну відповідь організму та прискорюють ріст пухлини. Це відкриття докорінно змінює уявлення вчених про гліобластому, припускаючи, що в сучасних методах лікування може бути відсутнім важливий системний компонент.
Череп як шлях до прогресування раку
Протягом багатьох років гліобластома вважалася виключно проблемою мозку. Однак останні дослідження показують, що ці пухлини зв’язуються з кістковим мозком черепа — губчастою тканиною всередині кістки, яка виробляє клітини крові — через мікроскопічні канали. Рак не просто росте в мозку; вона активно руйнує навколишню кістку, щоб розширити її охоплення. Удосконалена візуалізація та секвенування одноклітинної РНК у мишей і людей підтверджують, що гліобластома спричиняє втрату кісткової тканини, особливо вздовж черепних швів (де з’єднуються кістки). Ця ерозія розширює канали між кістковим мозком і мозком, дозволяючи молекулярним сигналам і імунним клітинам циркулювати між ними.
Перехоплення імунної системи
Ключовим відкриттям стало те, як гліобластома маніпулює імунним середовищем кісткового мозку. Дослідники виявили, що рак зміщує баланс імунних клітин, різко підвищуючи рівень прозапальних нейтрофілів і пригнічуючи В-клітини, що виробляють антитіла. Цей приплив запальних клітин робить пухлину більш агресивною, що ускладнює її лікування. Кістковий мозок черепа стає живильним середовищем для клітин, які прискорюють прогресування раку, тоді як кістковий мозок стегна реагує по-іншому, пригнічуючи вироблення імунних клітин. Ця системна реакція говорить про те, що гліобластома – це не просто місцеве захворювання, а захворювання, яке переписує правила імунітету в організмі.
Наслідки для лікування: палиця з двома кінцями
Дослідження перевіряло, чи можуть препарати проти остеопорозу зупинити ерозію черепа. У той час як обидва схвалені FDA препарати запобігли втраті кісткової маси, один із них (золедронова кислота) у деяких випадках несподівано прискорив ріст пухлини. Обидва препарати також впливають на ефективність імунотерапії, зокрема анти-PD-L1, яка активує Т-клітини, що борються з пухлиною. Це висвітлює критичну проблему: блокування ерозії кістки не обов’язково означає зупинку прогресування раку та може навіть зробити деякі методи лікування менш ефективними.
«Шляхи від черепа до мозку забезпечують потік прозапальних клітин від кісткового мозку до пухлини, що робить гліобластому дедалі агресивнішою і дуже часто невиліковною», — каже співавтор дослідження Е. Річард Стенлі.
Це дослідження підкреслює нагальну потребу в розробці методів лікування, які відновлюють нормальний імунний баланс у кістковому мозку, можливо, шляхом пригнічення запальних клітин і збільшення виробництва Т- і В-клітин. Наступні кроки полягають у вдосконаленні стратегій лікування, які враховують цю системну взаємодію, а не розглядають гліобластому як ізольоване захворювання мозку.
