Як ми довго тебе чекали, моя улюблена племінник.

Матуся тебе чекала 10 років, рік за роком вона молила Бога, щоб він послав тебе їй. Вона не сиділа склавши руки, вона справи все, щоб якомога швидше зустрітися з тобою.
Сльози радості наверталися на очі, коли ми дізналися, що ти там…в животику…ростеш.
Тут і почалася наша любов.

Мамі було не просто виносити тебе, всі дев’ять місяців у неї був постільний режим. Матусі було важко і ми забрали вас до себе, щоб допомогти, разом веселіше. Спокій порушував тільки твій двоюрідний братик, ти напевно чула його. Ти росла на наших очах. Було багато труднощів на шляху до твоєї появи, але ми разом всі витримали.

В один прекрасний день, пролунав дзвінок….ти народилася і всупереч лікарям все добре і ти здорова!!! Яке щастя!
Я так тебе люблю.
Твоя мама запропонувала мені стати хрещеною, чому я була безмежно рада.

На кожен твій маленький день народження я готувала подарунок і робила тобі листівку. Мамі сказала, щоб всі листівочки за твій перший рік життя вона зберегла.

Щоб ти, будучи вже дорослою, змогла відкрити коробочку, знайти їх і прочитати мої послання тобі. Щоб ти завжди знала, наскільки ти кохана.

Люблю тебя, племяшка

Стаття бере участь у конкурсі “Кохання з першого погляду”